Найцікавіші записи

Деякі риси формування американської нації
Етнографія - Народи Америки

Сполучені Штати створювалися на основі англійських колоній. Первісним ядром американської нації були англійці і вихідці з Ірландії і Шотландії. Але разом з тим велику роль в цьому процесі відіграли вихідці з інших країн «західної Європи, а з кінця XIX ст. - І зі Східної Європи і частково Азії. У колоніальний період йшло злиття населяли англійські колонії іншомовних елементів - шведав, німців, голландців і багатьох інших з англійськими поселенцями. Частина цього населення становили жителі нетривких, згодом захоплених Англією колоній ряду європейських держав; частково це були іммігранти, які прибули з країн Європи безпосередньо в англійські північноамериканські колонії. Ні голландці, ні шведи, ні інші колоністи не створили тут скільки-небудь великих етнічних утворень і в основному влилися в американську націю.

Ті групи населення, які досі зберігаються у складі американської нації в окремих районах з переважанням тієї або іншої мовної групи (поселення норвежців, голландців, французів, швейцарців та ін), свідчать про те, що американська нація - ще молода нація, в якій нові надходження іммігрантів перетравлюються далеко не відразу. Протягом ряду поколінь вони зберігають деякі особливості побуту і культури своїх предків.

Цілий ряд обставин сприяв збереженню цих особливостей в одних груп і більш швидкому стиранню національних особливостей - в інших. Одним з найбільш показових ознак є збереження в побуті рідної мови. Ті іммігранти, які не стикалися і США з дискримінацією або страждали від неї менше інших, швидше змішувалися з загальною масою американців, вступали в шлюби з американцями, поступово втрачали свою мову, переходячи на англійську мову, забували свої звичаї. Це стосується насамперед до вихідців із Західної Європи-до данцям, шведам, фінам, норвежцям, німцям. Разом з тим виявляється, що є групи, які асимілюються не менш швидко: греки, вірмени, румуни, українці. Це й зрозуміло: їх у США мало (наприклад 274 тис. греків у порівнянні з 4950 тис. німців) і вони досить легко розчиняються в загальній масі англомовного населення. Велике значення має також і розселення тих чи інших груп. Жителі сільських місць, які живуть компактно, зберігають звичаї і рідну мову довше (серед жителів США, які говорять по-норвезьких, населення сільських місць становить трохи більш однієї третини, а у вірмен городяни складають переважну більшість).

У зв'язку з тими перешкодами, які зустрічала еміграція з країн Азії, включення уродженців Азії в американську націю було утруднено. Значні групи іммігрантів з країн Азії та ін живуть в США в умовах ізоляції від решти населення, і асиміляція в таких групах протікає повільно. Це відноситься до японців, китайців, пуерторіканцям. Однак, якщо вони не живуть спільно в значному числі, а вкраплені серед американців, то і перехід їх до англійської мови відбувається швидше, і змішані шлюби - явище досить звичайне.

Але й для іммігрантів з європейських країн процес асиміляції також супроводжується певними труднощами. Та обставина, що в англійські колонії, а пізніше в Сполучені Штати прибували, люди з країн, де вже утворилися нації, і приносили з собою свої традиції, свою культуру, свою мову, створювало своєрідність національного розвитку американців. Довгий час, а для деяких етнічних груп і донині, етнічні особливості окремих національностей зберігаються. Це відноситься до тих районів, де здавна живуть порівняно великими масивами вихідці з різних країн. Вихідців зі Швейцарії та Норвегії у Вісконсіні, нащадки французьких колоністів в Луїзіані, - всі вони, будучи американцями, разом з тим зберігають багато національні традиції своїх предків.

Чим більше розвивався капіталізм в Америці, тим швидше стиралися етнічні відмінності. Змішані шлюби, переселення в глиб країни, під час яких жителі різних колоній, поселяючись з людьми іншої національності, іншої релігії, втрачали свою відособленість, - допомагали прати ці особливості. Етнічна строкатість американців послужила приводом для всілякого роду расистських забобонів, насаджуючи і розвиваючи які американська буржуазія в свою чергу гальмує асиміляцію багатьох етнічних груп. Звідси особливі національні квартали в американських містах, двомовність і інші явища, що свідчать про те, що процес включення цілого ряду етнічних груп в американську націю проходить болісно повільно. Разом з тим частина американської буржуазії, посилаючись на походження своїх предків з якою-небудь європейської країни, зав'язує з цими странамінеофіціальние зв'язку, залучаючи звідти іммігрантів в своїх корисливих цілях. Багатонаціональна буржуазія США наживається за рахунок своїх співвітчизників, новоприбулих в США і не знайомих із звичаями країни і її мовою. «Італійські», «ірландські», «шведські» та інші боси, користуючись своїми ірландськими або шведськими іменами, намагаючись загальмувати зростання класової свідомості, заманюють в свої мережі недосвідчених людей під приводом допомоги співвітчизникам. Вони всіляко підтримують в них свідомість національної відособленості. В якості прикладу можна навести шведів м. Чикаго і прилеглих до нього міст та сільської місцевості. Політичні боси шведського походження тримають в руках голоси хатірателей цій частині США, де живе багато вихідців з Швеції. У місті безліч магазинів, готелів, ресторанів, всякого роду обслуговуючих установ, де іммігранта з Швеції обслуговують на шведському: мовою: йому вкажуть, де знайти квартиру, в яку церкву піти, в яку школу влаштувати дітей, допоможуть знайти роботу.

Буржуазні історики іноді стверджують, ніби американська нація склалася в період від кінця війни за незалежність до 20-х років XIX ст.; звідси виводиться твердження, що до складу американської нації увійшли в основному англосаксонські народи. Пізніша ж імміграція, що принесла в країну «небажані», в расистській розумінні, елементи (слов'ян, євреїв, італійців та ін), ніякого відношення до розвитку американської нації нібито не імела.Согласно цієї теорії, після війни за незалежність, у той час коли в Європі відбувалися такі події, як французька революція і наполеонівські війни, приплив переселенців із Західної Європи до Америки тимчасово майже припинився (приблизно по 1820 р.) і за ці роки в колишніх англійських колоніях встиг скластися «американський» тип, покоління так званих «старих американців »(old americans); іммігранти ж, які прибували пізніше, в особливості іммігранти з країн Східної та Південної Європи і з Азії, приплив яких падає на кінець XIX - початок XX в., належать нібито до« неассімілірующімся », що залишаються чужорідним по відношенню до всього американського елементом. Щоб довести, ніби ядро ​​американської нації склали виключно англійці, довго замовчувалася рання ірландська еміграція. Насправді ж уже в колоніальний період (1607-1776) населення Північної Америки, поповнюється постійно за рахунок імміграції, було вельми неоднорідне. Англійці, ірландці, голландці, німці, французи, шведи, євреї населяли великі міста, селища, містечка, села. Для сільських місць довгий час були характерні замкнутість і збереження етнічних особливостей Старого Світу, пережитки яких зберігаються навіть зараз. Але в міського життя, особливо у великих містах, де населення живе змішано, ці риси відособленості виражені набагато слабкіше. Протягом 400 років на материк безперервно прибували все нові хвилі переселенців, осідаючи частково в промислових містах східних областей, йдучи на вільні землп, на лісорозробки, золоті копальні Заходу, нафтові промисли Оклахоми, на поля Дакоти. Люди ці працювали і жили пліч-о-пліч, вступали між собою в шлюби, забуваючи звичаї і мову своєї батьківщини. У 1790 р. американці англійського походження становили приблизно 77% усього населення, а в 1921 р. - лише 41%. З 1820 по 1933 р. в США зареєстровано до 38 млн. іммігрантів, причому більша частина їх прибула не з Англії.

У 1850 р. в штаті Нью-Йорк ірландські іммігранти становили 52,4% всього іммігрантського населення штату, німці 18,1% і тільки 17,5% - англійські іммігранти; австрійці , угорці, поляки - менше 10%, італійці і росіяни - ще менше, скандинави - 0,2%. У 30-х роках XX ст. ірландські іммігранти склали 9,2%, німці - '10,9%, англійці - 6,9%, італійці - 19,7% 1 . Всі ці етнічні групи, незважаючи на дискримінацію іммігрантів, змішувалися з корінними американцями, вливаючись в американську націю.

Нині навряд чи можна сказати, що існують «чисті» нащадки перших англійських колоністів. Включення в американську націю емігрантів з Центральної та Східної Європи призвело до ще більшої зміни складу американців. І такі зміни в етнічному складі означали подальший розвиток американської нації. Але і ця обставина теж використовується, особливо за останній час, реакційної пропагандою, у зв'язку з обширними експансіоністськими планами американських імперіалістів для розвитку космополітичних теорій, начебто теорії так званого «американського тигля». Відповідно до неї, Америка представляється свого роду котлом, в якому асимілюються, «переплавляються» всі національності в єдину американську націю. Факт, що американська нація склалася з самих різних етнічних елементів, тлумачиться в тому сенсі, що це само собою означає нібито єдність ідеологічне і соціальне. Сполучені Штати представляються країною, де нібито панують расовий і класовий мир. Ідея космополітизму займає не останнє місце в боротьбі американських монополій за світове панування. Під прапором космополітизму широко пропагується прилучення до «американського способу життя» суверенних народів, здійснюється економічний і політичний закабалення різних країн.