Найцікавіші записи

Сільське господарство в період суцільної колективізації. Сільське господарство у росіян в післявоєнний період
Етнографія - Народи Європейської частини колишнього СРСР

Перехід селян до колективного господарству відповідав інтересам розвитку радянської країни, так як приводив у відповідність характер виробництва в місті і на селі. Колективізація сільського господарства була об'єктивною необхідністю, бо не можна було будувати соціалізм на двох різних соціально-економічних основах: на основі передової соціалістичної промисловості і дрібного селянського господарства. Тільки колективізація могла змінити виробничі відносини на селі.

З 1929 р. колективізація села стала розвиватися швидким темпом, вона охопила не тільки бідняцько-заробітчанські шари, але і середняцькі. В окремих районах і округах стала розгортатися суцільна колективізація, яка означала найглибший переворот у сільському господарстві, перетворення приватної власності трудового селянства на засоби виробництва у суспільну власність.

Куркульство активно виступило проти колективізації. Кулаки організували терористичні акти проти комуністів, комсомольців, підпали колгоспних будівель і будинків колгоспних активістів (у 1929 р. в РРФСР було зареєстровано близько 30 тис. таких підпалів), агітували за забій худоби, розбазарювання насіння та інвентарю. У цій боротьбі куркульство і церква використовували дрібновласницьку психологію селян і помилки, допущені при проведенні колективізації. У відповідь на це в селі розгорнулася боротьба проти куркулів знизу. Розкуркулення сільської буржуазії проводилося самими бідняцько-середняцьких мас. Село переживала нову революцію.

Велику роль зіграв в період колективізації робітничий клас, який послав своїх найкращих представників в село. Двадцятип'ятитисячники, в основному російські робітники, прийшли на допомогу не тільки російської селі, але і селянам національних республік. Вони провели велику політико-виховну та організаторську роботу в колгоспах, створили значний селянський актив, ввели в практику виробничі наради і соціалістичне змагання. Серйозної шкоди справі колективізації заподіяли помилки і перегини в ході колгоспного будівництва: квапливість у здійсненні масової колективізації, порушення ленінського принципу добровільності, помилки та перегини при розкуркулювання, усуспільнення, крім засобів виробництва, дрібної худоби і птиці, побутових предметів, тобто перескакування через артільну форму господарства. У поширенні цих помилок основна провина падає на Сталіна, який ігнорував сигнали з місць і в ряді виступів наполягав на прискоренні темпів колективізації. Ці помилки та перегини викликали невдоволення бідняцько-середняцьких верств селянства, створювали грунт для провокацій з боку класового ворога (почастішали диверсійні акти проти партійного і радянського активу, підпали, в ряді місць спалахнули антирадянські заколоти). У лютому-березні 1930 р., розібравшись у допущених помилках, ЦК КПРС прийняв заходи, спрямовані на відновлення ленінських принципів в темпах і методах колективізації.

До кінця першої п'ятирічки колгоспний лад здобув перемогу, відтіснивши дрібнотоварне виробництво на другорядні позиції. Завершено була колективізація сільського господарства у другій п'ятирічці. Перехід до колгоспного виробництва дозволяв дві проблеми: технічну реконструкцію сільського господарства і побудова соціалізму в селі. Колгоспний лад відкрив шлях для широкого застосування машин у сільському господарстві.

Найважливішу роль в утвердженні колгоспного ладу зіграли створені в 1929 р. машинно-тракторні станції, яким були передані трактори, які належали раніше колективним господарствам і кооперативним об'єднанням. Технічне обслуговування за допомогою МТС було кращою в тих умовах формою механізації колгоспного виробництва.

У підсумку всіх цих заходів в 1931 р. в РРФСР питома вага раЬот, вироблених тракторами, становив 30,7%. Роль МТС в колгоспному будівництві не вичерпувалася тільки обробкою полів. МТС з'явилися важелями не тільки технічної, але і соціальної реконструкції сільського господарства.

Через МТС Радянська держава, робітничий клас здійснювали організаційно-виробниче і політичне керівництво колгоспами. Всією системою своєї роботи вони впливали на хід колективізації, на організацію і зміцнення колгоспного виробництва. У руках держави МТС служили засобом виховання колгоспників в дусі колективізму. Створені в січні 1933 р. політвідділи при МТС і радгоспах провели велику роботу по боротьбі з куркульством і організаційно-господарського зміцнення колгоспів.

З 1931 р. колгоспи стали основними виробниками продовольства і сільськогосподарської сировини в країні.

За перші дві п'ятирічки зросла товарність сільського господарства. У колгоспах і радгоспах підвищився агротехнічний рівень ведення господарства: стали застосовуватися більш раціональні сівозміни, мінеральні добрива, посів високосортним насінням, їх яровизация і протруювання. Оранка, сівба, збирання зернових все більш і більш механізована. Зміцнювалася матеріально-технічна база колгоспів. Число МТС по РРФСР збільшилася з 2259 у 1934 р. до 3937 в 1937 р. У 1937 р. МТС обслуговували 77,1% усіх колгоспів. У мирні роки третьої п'ятирічки розгорнулося будівництво нових МТС і великі роботи по електрифікації сільського господарства. Одним з найважливіших завдань сільського хозяйства в ці роки було підвищення врожайності технічних культур, виробництво яких відставало від потреб країни.

Важкі випробування випали на долю сільського господарства в період Вітчизняної війни. Постачання села машинами майже припинилося, значна частина техніки, що була в колгоспах, була віддана фронту. В армію пішли колгоспники-чоловіки найбільш працездатних віків. Основною робочою силою в сільському господарстві стали жінки. Щоб справитися зі зрослими завданнями, потрібно було терміново перебудувати сільське господарство. Суть цієї перебудови зводилася до мобілізації внутрішніх можливостей виробництва, до максимального використання людських і матеріальних ресурсів. До сільськогосподарському виробництву були залучені всі, хто міг працювати, - чоловіки, жінки, підлітки.

На допомогу сільському господарству по трудовій мобілізації партія направляла городян.

Велася боротьба 'за максимальне за тривалістю використання наявних механізмів, економію пального, використання місцевих видів палива і в широких розмірах - живої тяглової сили. Незважаючи на величезні труднощі, в роки Вітчизняної війни в центральних і східних районах були розширені посівні площі під зерновими, збільшені посіви озимих, що хоча б частково компенсувала втрати, викликані окупацією.

Червона Армія і населення в роки війни безперебійно постачалися продовольством. Важливим додатковим джерелом збільшення сільськогосподарської продукції в роки війни були підсобні господарства при підприємствах, а також колективні та індивідуальні городи робітників і службовців.

Колгоспний лад вийшов переможцем з важкого випробування війни. У 1941-1945 рр.. було заготовлено хліба в три з гаком рази більше, ніж в 1914-1917 рр..

Сільське господарство в післявоєнний період

Вся країна брала участь у відновленні колгоспного виробництва в звільняються від фашистської окупації районах. За почином ярославських і івановських колгоспників розгорнувся рух за збір продовольства і худоби для цих районів. Широкі розміри прийняло шефство над звільненими областями.

У першу післявоєнну п'ятирічку рівень сільськогосподарського виробництва досяг довоєнного. У 1950 р. почалося укрупнення колгоспів, так як наявність великого числа дрібних господарств (в 10-20 дворів), де погано використовувалася техніка і були великі витрати на адміністративне управління, гальмувало подальший розвиток сільського господарства.

Проте становище в сільському господарстві все ще залишалося неблагополучним. У країні не вистачало необхідних сільськогосподарських продуктів.

Об'єктивні причини відставання сільського господарства полягали, по-перше, в тому, що у країни не було можливості одночасно розвивати високими темпами і промисловість і сільське господарство, а, по-друге, в збиток, нанесений сільському господарству війною. Суб'єктивні - коренилися в недоліках партійного і державного керівництва.

Одним з найбільш серйозних недоліків було порушення ленінського принципу матеріальної заінтересованості колгоспів і колгоспників у розвитку громадського виробництва. Планування сільськогосподарського виробництва було зайво централізованим і не дозволяло враховувати природні умови окремих районів. Мала також від'ємне значення лакування дійсності.

Вересневий (1953 р.) Пленум ЦК детально проаналізував стан сільського господарства, сміливо розкрив наявні недоліки і намітив розгорнуту програму крутого підйому сільського господарства. Розвитку сільського господарства партія приділяє повсякденну увагу, про що свідчить обговорення цих питань на Пленумах ЦК, сесіях Верховної Ради, XX, XXI, XXII з'їздах КПРС.

Перш за все був відновлений принцип матеріальної зацікавленості колгоспів і колгоспників у результатах їх трудової діяльності та розвитку суспільного виробництва, що сприяло збільшенню трудової активності колгоспників і підвищенню продуктивності їх праці. Були значно підвищені заготівельні та закупівельні ціни на найважливіші продукти сільського господарства, знижені розміри обов'язкових поставок колгоспами зерна, овочів, картоплі.

Партія засудила по суті антиколгоспну політику цін, яка проводилася за життя Сталіна. Встановлені після вересневого Пленуму (1953 р.) ціни на сільськогосподарську продукцію дозволили вести господарство рентабельно, забезпечувати накопичення для розширеного відтворення, гідно оплачувати працю колгоспників. У 1958 р. були скасовані обов'язкові поставки і натуроплата за роботу МТС, встановлено новий порядок заготівлі сільськогосподарських продуктів і нові заготівельні та закупівельні ціни. Був введений новий порядок планування, що дозволяє колгоспникам планувати розвиток свого господарства на основі врахування місцевих умов виробництва. Колгоспам було надано право самим розробляти плани розвитку свого господарства, доповнювати та змінювати окремі положення зразкового статуту сільгоспартілі. Уряд значно збільшив асигнування на невідкладні потреби сільського господарства. На лютневому Пленумі ЦК (1964 р.) знову гострій критиці піддалися, ті керівники, які стримували ініціативу колгоспів в області планірованія, нав'язували колгоспам готові рішення з різних питань (структура площ, співвідношення культур та ін.)

Реорганізація МТС і продаж техніки колгоспам зміцнили економіку сільськогосподарських артілей. Велике значення мало освоєння цілинних і перелогових земель, які дали країні мільйони пудів товарного хліба.

Основну масу фахівців сільського господарства перевели на роботи безпосередньо в колгоспи. Зміцнили їх і керівними кадрами, в тому числі передовими виробничниками, які мають досвід організаторської роботи. Спеціалізовані науково-дослідні інститути були наближені до сільськогосподарського виробництва.

Намічена програма підйому сільського господарства реалізується в нашій країні. Відбувається зміцнення і розширення матеріально-технічної бази сільського господарства, збільшення поставок сільському господарству тракторів, автомобілів та інших машин.

У минулий з 1953 р. десятиліття завдання збільшення виробництва сільськогосподарської продукції вирішувалася в основному шляхом розширення посівних площ. Зростання матеріально-технічної оснащеності сільського господарства дозволив поставити завдання інтенсифікації сільського господарства в широких масштабах.

Лютневий (1964 р.) Пленум ЦК зазначив, що інтенсифікація повинна піти за трьома головними напрямами: по шляху широкої хімізації землеробства і тваринництва, всебічного розвитку зрошуваного землеробства, впровадження комплексної механізації 1 .

На лютневому Пленумі ЦК КПРС підкреслювалося, що інтенсифікація виробництва - це насамперед спеціалізація господарства, широке застосування мінеральних добрив, комплексна механізація. У 1964 р. в сільське господарство вкладено найбільші капіталовкладення за всю історію Радянської влади. «Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва,-підкреслив Пленум, - буде великим кроком на шляху створення матеріально-технічної бази комунізму, важливим внеском у здійснення Програми партії, прийнятій XXII з'їздом КПРС» 2 .

Сільське господарство СРСР є найбільшим в світі і відрізняється найвищою концентрацією знарядь і засобів виробництва. Число колгоспів за 1954-1961 рр.. кількісно зменшилась більш ніж удвічі, одночасно значно зросли їх розміри. Якщо в 1940 р. в РРФСР 80% колгоспів об'єднували до 100 дворів колгоспників, то в 1960 р. таких колгоспів було всього 8,7%; відбувалася концентрація і посівної площі.

Укрупнення колгоспів створило необхідні умови для високопродуктивного використання сучасної техніки, прискорення темпів розширеного відтворення, підвищення матеріального і культурного рівня життя колгоспників.