Найцікавіші записи

Танці українців
Етнографія - Народи Європейської частини колишнього СРСР

Кращі українські народні танці, різноманітні за формою і змістом, збереглися до теперішнього часу. Вони стали невід'ємною частиною художнього життя українського народу.

Традиційні танці в мистецькому житті українського народу

Враховуючи характерні особливості народної хореографії, музики і поезії, можна визначити три основних жанру народних танців на Україні - хороводи (галвкі, веснянки, танки), побутові та сюжетні танці.

Хороводи є найдавнішою художньою формою народного танцювального мистецтва, що зробила великий вплив на танці інших жанрів - побутові та сюжетні.

У хороводах знайшли органічне злиття поезія, музика (у вокальному викладі) і хореографія. За темами хороводи можна поділити на три групи: 1) хороводи, в яких відображаються трудові процеси («Мак», «Ковалі», «Шевці», «Бондар», «Просо» та багато ін); 2) хороводи, в яких відображаються сімейно-побутові відносини трудового народу («Перепілка», «Немилий», «Чорнушка», і багато ін); 3) ігрові хороводи («Кіт і мишка», «Довга лоза» та ін.) Мелодії хороводів, в основному нескладні для виконання, глибоко змістовні і емоційно виразні. Їм властиво ладове і ритмічне багатство. Образність музичної мови хороводів завжди привертала і привертає увагу композиторів.

Вони є невід'ємною частиною репертуару професійних і самодіяльних колективів, відіграють велику роль у процесі виховання дітей, прищеплюють їм любов до рідної природи, праці, розвивають почуття колективізму і т. д.

Побутові танці супроводжують повсякденне життя народу (гопаки, козачки, метелиці, коломийки та ін.) Їх виконують з усякого приводу-в домашньому побуті, на весіллях, гуляннях, масових вечорах і т. д. З хореографічної точки зору побутові танці бувають композиційно складними. Багато танцювальні фігури відрізняються орнаментальною вигадливістю і барвистістю хореографічного малюнка. У танцях відображаються такі сторони характеру українського народу, як дотепна спритність, винахідливість, спритність і нестримні веселощі. Їх мелодії за своїм походженням вокальні та характеристика музичних образів дуже яскрава і переконлива. З давнього часу вони служать тематичним матеріалом для великих музичних творів: опер, балету, симфоній і ін Мелодії їх стали основою для створення таких симфонічних творів, як «Малоросійський коза-чок» А. Даргомижського, «Козачок» JI. Ревуцького, «Гопак» А. Штогаренка, де розкриваються ідейно-емоційний зміст, характерні стилістичні особливості цих танців. Козачки, гопаки, метелиці і т. д. вводяться хореографами не тільки в оперні твори, але й в п'єси драматичних театрів х . Багато хто з цих танців ставилися балетмейстерами як оригінальні твори. Ця традиція знайшла свій розвиток і в наш час.

В сюжетних танцях засобами народної хореографії зображуються побутові сценки, трудова діяльність народу.

Цей жанр народного танцю є найбільш досконалим і багатим за тематичним розмаїттям. За тематикою сюжетні танці можна розділити на наступні групи: 1) танці, основною темою яких є народна героїка («Опришки», «Аркан», «Гонта»); 2) танці, основною темою яких є праця народу («Шевці», « Бондар »,« Ковалі »,« Косар »,« Танець лісорубів »,« Гречка »,« Льон »та багато ін); 3) танці, основною темою яких є побут народу (« Голубка »,« Козак-па-рікмахер »тощо); 4) танці, в яких основною темою є окремі явища природи (« Жени вітер »,« Зірочка »та ін); 5) танці, в яких основною темою є звички птахів і тварин (« Бичок », «Козел» та ін.) Найбільш древнім видом українського народного танцю, збереженим в побуті народу до наших днів, какуже говорилося, є хороводи. Хороводи, що відображають трудове життя народу, отримали особливо яскраве розвиток в танцювальному мистецтві в наш час. Так, самодіяльний танцювальний колектив с. Бородянки (Київська обл.) Створив прекрасний танець «Льон», що має глибокий зв'язок з хороводами на трудову тематику.

У нових соціалістичних умовах життя український народ, розвиваючи і поглиблюючи зміст танцювального мистецтва, створює нові художні форми. Зокрема, народ в хореографічній творчій практиці відмовився від тексту, залишивши лише окремі речення, слова чи вигуку, що вказують на зміну танцювальної фігури. Наприклад, у танцях «Шевці» або «Ковалі» за допомогою виразних хореографічних засобів відображаються трудові процеси саме в такій послідовності, яка в однойменних хороводах розкривалася в поетичному тексті.

У с. Криворівні (в одному з районів Івано-Франківської обл.) Учасниками самодіяльності створений «Танець сплавників». У с. Клесіво (Ро-віденська обл.) Трудівниками колгоспних полів створений танець «Гречка», а робітниками-каменотесами - танець «Каменотеси», у Зінькові (Полтавська обл.) - «Танець механізаторів», в с. Решетилівці тій же області - «Танець рукодільниць».

У нових танцях широко використовуються танцювальні рухи, що не відносяться безпосередньо до відбиття того чи іншого моменту трудового процесу (доріжки, «ковирялкі», змінний крок, «мотузочок», присядки і т. д.). Ці рухи додають сюжетному танцю пластичну гібкость і художню виразність, яка сприяє найтоншої змалюванні хореографічних образів танцю і разом з тим створює яскравий національний колорит. Таким чином, в сучасних народних танцях значно поглиблюються і розширюються засоби хореографічної виразності.

В результаті зміни соціальних умов життя трудящих змінилися і принципи їх творчої діяльності в галузі народного мистецтва. Нові твори мистецтва виникають і затверджуються в народному побуті, в самодіяльному колективі, найчастіше - у трудовій бригаді, яка живе спільними інтересами у праці і в побуті. Створюючи новий танець, учасники «хору-ланки» (ланки) або іншого самодіяльного колективу у своїх творчих пошуках завжди спираються на традиційні танці. Це творчість але художній майстерності в ряді випадків є новою, більш високою ступінню в порівнянні зі старим традиційним творчістю. Коло творчих запитів трудових бригад дуже широкий. У своїй творчості вони відображають різноманітну життя виробництва, села.

З ростом творчого та виконавської майстерності учасників «хорів-ланок» і самодіяльних гуртків розширюється і ускладнюється репертуар танців. Народні танці збагачуються новими танцювальними фігурами, урізноманітнюється і ускладнюється їх хореографічний малюнок і т. д. Хореографи Зі гской України досягли великих творчих успіхів у цьому спрямований і: зберігаючи етнографічну суть танцю, вони поглиблюють його окремі сторони, урізноманітнюють хореографічний малюнок, відшліфовують і ускладнюють окремі па, підкреслюють елементи міміки, жесту і т. п. Інші хореографи вводять в народний танець нові, скомпоновані ними танцювальні фігури, причому в обробці народних танців правильного рішення творчої задачі допомагає глибоке і всебічне знання справжніх витоків народного танцю та його стилістичних особливостей. Треті з хореографів створюють оригінальні, самобутні танці, в яких використовують засоби виразності народної хореографії («Чумациі радопц», «Умільці» і «Козацькі ігрища», «Новорічна метелиця», «На кукурудзяному полі» П. Вірського; «Поліські льонарі» В . лагодження та багато ін) * У «Чу-мац'кіх радощі» П. Вірський використовує народний гумор, що є відмінною рисою українського народу. Особливою творчою удачею автора слід вважати танець «На кукурудзяному полі», в змісті якого знайшла художнє втілення тема колективної праці колгоспного селянства.

Багато з танців, художньо оброблених та створених хореографами, зі сцени повертаються в народний побут і служать прикладом для створення нових танців.

Танці інших народів в художньому побуті України

Український народ, як і всі народи Радянського Союзу, любовно і дбайливо ставиться до національної культури інших народів. Українці залюбки танцюють російську «Камаринська» та «бариню», польські «краков'як» і «мазурку», чехословацьку «пЬльку», румунську «Сирбу», молдавський «жок», угорський «Чардаш» та ін Зберігаючи їх національні особливості, український народ вносить в хореографічний малюнок деякі зміни, властиві українському національному мистецтву. Зберігаючи, наприклад, характерні особливості чеської польки, український народ створив незліченну кількість мелодій, що випливають з ладово-інтонаційної основи українського національного мелосу. Багато хто з цих мелодій мають конкретну назву, майже завжди розкривається музичними засобами виразності. В одному випадку зображуються трелі солов'я (полька «Соловей»), в іншому використовуються ритми похідних маршів (полька «Військова»), в третьому - монотонні, емоційно невиразні поспівки з псалмів і кантів (духовних пісень) для того, щоб зобразити елемент сатири в музиці (стать: ька «Псалма»), і т. д.

Самодіяльні і професійні виконавські колективи популяризують танці народів СРСР та інших країн і насамперед країн народної демократії.

Самодіяльне і професійне хореографічне мистецтво і їх взаємозв'язок

Комуністична партія і Радянський уряд, створюючи всі умови для розвитку творчих сил трудового народу, всіляко сприяють створенню численних професійних і самодіяльних колективів, які пропагують народне мистецтво взагалі і народні танці зокрема. На Україні такими колективами є в першу чергу Державний український народний хор і Державний заслужений ансамбль танцю УРСР. Пропагандистами кращих обласних особливостей народної творчості України є Закарпатський, Бу-Ковінський, Черкаський, Житомирський та інші народні хори.

З іншого боку, на Україні балетмейстери і композитори використовують хореографічний і музичний матеріал народних танців в професійному балетному творчості. Так були створені українські балети - «Лісова пісня» М. Скорульського, «Маруся Богуславка» А. Свіч-ників, «Хусткого Довбуша» А. Кос-Анатольського, «Чорне золото» В. Го-Моляко та ін

Деякі з самодіяльних колективів протягом останнього десятиліття здійснили постановки багатьох оперних та балетних творів. Наприклад, один із самодіяльних танцювальних колективів Запорізької обл. поставив балет Б. Асаф'єва «Бахчисарайський фонтан», у Палаці студентів Днепропетровска силами самодіяльності поставлені балети «Лебедине озеро» П. Чайковського і «Тарас Бульба» В. Со-ловьева-Сєдого, в Краматорську в Будинку культури ім. Пушкіна поставлено балет «Маруся Богуславка» А. Свєчникова і т. д.

Професійне та народне творчість у своєму розвитку взаімообо-гащаются. Якщо майстри радянського балету, вивчаючи основи народного танцю, створюють класичні національні балети, то досягнення класичного балету мали значний вплив на самодіяльну хореографію. Свідченням цього важливого явища в художньому житті українського народу є створення силами самодіяльності балетного спектаклю «Наталка-Полтавка» на музичному матеріалі М. В. Лисенка. Ці факти показують, як в соціалістичному і в комуністичному суспільстві поступово відбувається зближення і стирання принципових відмінностей між професійним і народним мистецтвом *