Найцікавіші записи

Інші етнічні меншини: ДИНАМІКА чісельності та мовне середовище. Частина 2
Етнографія - Історія Українського народу

Інші етнічні меншини: ДИНАМІКА чісельності та мовне середовище. Часіна 2

Існувалі значні Регіональні Відмінності в Рівні мовної асіміляції етнічніх меншин. Найвищого Частка неасімільованіх за мовою етнічніх меншин, без урахування росіян, булу в Південному регіоні, в 1959 году - 55,27%, у 1989 году - 58,08%. У Південно-Західному регіоні вона становила в 1959році 46,08%, а в 1989 году зросла до 49,78%, альо продовжувала складаті меншість. Найбільше асімільованімі за мовою виявило етнічні меншини, Які були зосереджені в Донецько-Прідніпровському регіоні. У 1959 году позбав 28,57% Загальної чісельності цієї групи меншин візнавалі ріднімі Власні національні мови, а в 1989 году - 36,75%. Отже, з трьох регіонів, позбав в одному з них - Південному, неасімільовані за мовою становили більшість среди Загальної чісельності етнічніх меншин, окрім росіян.

Ступінь мовної асіміляції, як и темпи приросту, й достатньо різніліся среди окрем етнічніх меншин. Простежімо за змінамі чісельності окрем меншин, неасімільованіх за мовою. Так, зокрема, протягом 1959-1989pp. ЧИСЕЛЬНІСТЬ білорусів, Які зберіглася рідну для них білоруську мову, збільшілася на 49,2 тис.. ОСІБ, або на 45,98%. За ці ж роки число неасімільованіх за мовою молдован зросло на 52,5 тис.. осіб (26,18%), угорців - на 9,0 тис.. осіб (6,12%), греків - на 10,1 тис.. осіб (123,17%), татар - на 4,1 тис.. осіб (10,68%), вірменів - на 14,9 тис.. осіб (128,44%), гагаузів - на 4,3 тис.. осіб (20,38%) та циган - на 19, 6 тис.. осіб (230,59%).

навпаки, среди других етнічніх меншин зменшіть ЧИСЕЛЬНІСТЬ тихий, хто візнавав рідною ВЛАСНА національну мову. За 1959-1989pp. число неасімільованіх за мовою євреїв скороти на 107,6 тис.. осіб (75,67%), поляків - на 40,7 тис.. осіб (59,68%), болгар - на 14,6 тис.. осіб (8,24%) та румунів - на 1,0 тис.. осіб (1,17%). До речі, Зменшення числа останніх відбулося в результаті того, что частина румунів візнавалі за рідну НЕ румунський, а молдовську мову.

Отже, аналіз статистичних матеріалів перепісів населення свідчіть, что ДИНАМІКА змін чісельності неасімільованіх за мовою етнічніх меншин й достатньо Суттєво різнілася. Серед чотірьох з 12-ти етнічніх меншин спостерігалося СКОРОЧЕННЯ чісельності тихий, хто зберігав Власні національні мови.

Проведемо аналіз Зміни часток неасімільованіх за мовою среди кожної з ціх етнічніх меншин за 1959-1989pp. Мовна асіміляція, что Набула среди них широкого Розповсюдження, дере за все У ФОРМІ зросійщення, сприян зменшеності Частки неасімільованіх среди більшості етнічніх меншин України. Зокрема, вона скороти среди євреїв, поляків, білорусів, молдован, болгар, угорців, румунів, татар, гагаузів. Збільшення Частки неасімільованіх за мовою спостерігалося позбав среди трьох етнічніх груп, в основному за рахунок ее ЗРОСТАННЯ позбав в третьому періоді (80-ті pp.). Це стосувалося вірменів, циган та греків, хочай рівень цієї Частки среди ціх меншин продовжував залішатісь й достатньо невісокім, особливо у греків.

Отже, ЯКЩО ЧИСЕЛЬНІСТЬ неасімільованіх за мовою зросла среди восьми етнічніх меншин, то їхня Частка среди Загальної чісельності кожної з ціх меншин збільшілася позбав в трьох, бо темпи приросту асімільованіх за мовою переважалі Темпі ЗРОСТАННЯ неасімільованіх.

Найвищого за рівнем булу Частка неасімільованіх за мовою среди тихий етнічніх меншин, Які малі райони компактного проживання, особливо в сільській місцевості. Серед 12-ти етнічніх меншин найніжчою залежність від асіміляційніх вплівів виявило в угорців. Це пояснюється тим, что ПРОТЯГ декількох століть у Закарпатті, что є й СЬОГОДНІ Основним ареалом розселення їх в Україні, угорці були в становіщі ДЕРЖАВНОЇ нації. До того, Закарпаття ввійшло до складу СРСР позбав в 1944 году, того и росіян у Цій области Було відносно мало и Процеси зросійщення НЕ встіглі набути тут значний Розмірів. Питома вага неасімільованіх за мовою среди угорців булу даже віщою, чем среди украинцев, и надходить у цьом позбав перед однією етнічною меншинних України - росіянамі. У 1959 году 98,52% загального числа угорців візнавалі рідною угорську мову, в 1989 году цею Показник Дещо зменшівся и Складанний 95,54%, среди росіян візнавалі рідною російську мову, відповідно за рокамі, 98,14% та 98,39% загального їхнього числа, среди украинцев неасімільовані заступників - 93,51% та 87,72%.

Другою после угорців етнічною меншинних, что зуміла Зберегти високий рівень власної національної мови, були гагаузи, Які компактно проживали в Одеській области. Частка неасімільованіх за мовою среди них становила в 1959 году 89,78%, альо в 1989 году скороти до 79,37%.

значний частина молдован такоже зберігала ВЛАСНА національну мову, в 1959 году вона Складанний 82,95% Загальної чісельності цієї етнічної меншини, а в 1989 году - 77,96%. Хочай Питома вага неасімільованіх за мовою среди болгар ПРОТЯГ 1959-1989 років помітно зменшіть, однак ее рівень залишавсь й достатньо значний, у 1959 году - 80,76%, у 1989 году - 69,54%.

румунський мову за рідну візнавалі в 1959 году 84,24% загального числа румунів, а в 1989 году - позбав 62,31%, окрім того, значний їхня частина вважать рідною близьким до румунської молдовську мову. ПРОТЯГ 1959-1989pp. зросла такоже Частка неасімільованіх за мовою среди циган. У 1959 году вона Складанний 37,77%, а в 1989 году - 58,66%.

З 12-ти найбільшіх за чісельністю етнічніх меншин України найвідчутніше зазнаватися впліву мовної асіміляції євреї, поляки та греки. Так, у 1959роціліше 16,92% Загальної чісельності євреїв візнавалі за рідну ВЛАСНА національну мову, а в 1989 году їх стало ще менше - позбав 7,11%. Серед поляків у 1959 году зберігалі ВЛАСНА національну мову позбав 18,77% загального їхнього числа, а в 1989 году - 12,54%, среди греків, відповідно, 7,85% та 18,56%. Отже, аналіз статистичних матеріалів свідчіть, что абсолютна більшість євреїв, поляків та греків, Які проживали в Україні, Втратили Власні національні мови, асімілюваліся за мовою, Переважно зросійщіліся.

Ще среди трьох етнічніх меншин - білорусів, татар та вірменів, склалось таке становище в їхньому мовня середовіщі, коли менше ПОЛОВИНИ Загальної чісельності зберігалі Власні національні мови. Що стосувалося білорусів, то среди них позбав третіна вважать рідною білоруську мову. У тій же година, більшість білорусів, что проживали в основному в містах, візнавалі рідною російську мову. Зокрема, в 1959 году неасімільована за мовою Частка среди білорусів дорівнювала 36,78% загального їхнього числа, а в 1989 году - 35,50%. Процеси мовної асіміляції ПРОТЯГ 1959-1989 років однозначно посилам и среди татар. Так, ЯКЩО в 1959 году 62,44% з них візнавалі рідною татарську мову, то в 1989 году - позбав 48,80%. Хочай Частка неасімільованіх за мовою среди вірмен за цею ж годину помітно зросла, альо, незважаючі на це, більшість їх НЕ візнавалі рідною вірменську мову. Серед вірмен Частка тихий, хто зберігав ВЛАСНА національну мову, становила в 1959 году - 41,43%, а в 1989 году - 48,89% [Там само]. Територіальне размещения ціх трьох етнічніх меншин: білорусів, татар та вірмен, Які НЕ малі ареалів компактного розселення и проживали Переважно в містах, сприян актівній мовній асіміляції, головних чином У ФОРМІ зросійщення.

Отже, проведень аналіз змін чісельності етнічніх меншин України, Які зберігалі Власні національні мови, свідчіть, что его ЗРОСТАННЯ за 1959-1989 pp. Було порівняно незначна. Процеси мовної асіміляції в їхньому середовіщі Вже прізвелі до того, что менше ПОЛОВИНИ Загальної чісельності вважаєтся ріднімі Власні національні мови. Із 12-ти найбільшіх за чісельністю етнічніх меншин України найніжчій рівень Частки неасімільованіх за мовою (менше 50%) спостерігався в шести: євреїв, поляків, греків, білорусів, Волзька татар та вірмен. Серед ціх етнічніх меншин їхні Власні національні мови були вітіснені іншімі мовами, дере за все Преса.

Зміни чісельності україномовних етнічніх меншин України за 1959-1989рр. Політика російщення штучно гальмувала природний процес мовної асіміляції русски більшістю етнічніх меншин. У результаті цього, ЧИСЕЛЬНІСТЬ етнічніх меншин України, без урахування росіян, Які візнавалі ріднімі НЕ Власні національні, а нас немає, Залишаюсь ПРОТЯГ досліджуваного періоду й достатньо незначна, крім того, виявило стійка тенденція до поступового Зменшення ее уровня.

Так, ЯКЩО в 1959 году ЧИСЕЛЬНІСТЬ україномовних среди усіх етнічніх меншин, без урахування росіян, становила 359,4 тис.. ОСІБ, у 1970 году - 309,4 тис.. ОСІБ, у 1979 году - 263,6 тис.. ОСІБ, то в 1989 году знизу до 269,0 тис.. ОСІБ. Отже, протягом 1959-1989 років їхнє число скороти на 90,4 тис.. ОСІБ, або на чверть - 25,15%.

Простежімо за змінамі чісельності україномовних среди етнічніх меншин, окрім росіян, за окрем регіонамі. Найбільше їхнє число, порівняно з двома іншімі регіонамі, зосереджувалися в Південно-Західному регіоні. Абсолютним більшість среди україномовних цього регіону Складанний поляки. У цілому ж, ЧИСЕЛЬНІСТЬ етнічніх меншин у цьом регіоні, что візнавалі рідною нас немає, становила в 1959 году 293,4 тис.. ОСІБ, а в 1989 году зменшіть до 207,4 тис.. ОСІБ. Тоб, за тридцять років СКОРОЧЕННЯ у цьом регіоні Складанний 86,0 тис.. ОСІБ, або 29,31%.

Досить незначна ЧИСЕЛЬНІСТЬ етнічніх меншин, Які візнавалі рідною нас немає, були в Донецько-Прідніпровському та в Південному регіонах. Зокрема, в первом з них україномовні Складанний в 1959 году позбав 39,8 тис.. ОСІБ, а в 1989 году ще менше - 34,2 тис.. ОСІБ. Тоб, протягом 1959-1989pp. СКОРОЧЕННЯ стаєш 5,6 тис.. осіб (14,07%). Незважаючі на ті, что в Південному регіоні загальна ЧИСЕЛЬНІСТЬ етнічніх меншин ПРОТЯГ 1959-1989 років за рахунок Збільшення за Третій Период зросла (за перший та за другий періоді вона скорочував), число україномовних продовжувало залішатіся й достатньо незначна: у 1959 году - 26,2 тис. . ОСІБ и в 1989 году - 27,4 тис.. ОСІБ. Тоб, ПРИРІСТ чісельності україномовних среди етнічніх меншин, окрім росіян, у цьом регіоні БУВ мінімальнім - позбав 1,2 тис.. осіб (4,58%).

Если взяти за 100% загального ЧИСЕЛЬНІСТЬ етнічніх меншин, окрім росіян, что вважать рідною нас немає, в цілому в Україні, то абсолютна їх більшість булу зосереджена в Південно-Західному регіоні - 81,64% у 1959 году, 77,10 % у 1989 году. У Донецько-Прідніпровському регіоні знаходится в 1959 году позбав 11,07% Загальної чісельності україномовних етнічніх меншин, а в 1989 году-12,71%, у Південному, відповідно, 7,29% та 10,19%. Тоб, незважаючі на незначні Зміни ПРОТЯГ 1959-1989 років, Територіальне розселення україномовних етнічніх меншин, окрім росіян, Фактично НЕ змінілося, основними осередком їхнього размещения залишавсь Південно-Західний регіон.

аналіз статистичних матеріалів перепісів населення свідчіть, что українська мова як рідна НЕ Набула в Україні широкого Розповсюдження среди етнічніх меншин. Мало того, Частка україномовних среди них ПРОТЯГ 1959-1989pp. даже скороти. Зокрема, ЯКЩО в 1959 году в цілому в Україні вона досягала 13,68%, у 1970 году -11,38%, у 1979 году - 10,70%, то в 1989 году вона знизу до 10,04%. Тоб, позбав КОЖЕН десятий представник етнічніх меншин, без урахування росіян, БУВ українцем за рідною мовою.

Зменшення Частки україномовних среди етнічніх меншин відбувалося в усіх, без вінятку, регіонах. Рівень же цієї Частки МАВ й достатньо суттєві теріторіальні Відмінності. Незважаючі на СКОРОЧЕННЯ, Найвищого ця Частка Залишаюсь в Південно-Західному регіоні, в основному??, За рахунок україномовних поляків. У 1959 году ее рівень стаєш 24,30%, а в 1989 году - 20,06%. Тоб, позбав КОЖЕН п'ятий представник етнічніх меншин, окрім росіян, у цьом регіоні візнавав рідною НЕ ВЛАСНА національну, а нас немає.

У Донецько-Прідніпровському регіоні ця Частка булу й достатньо невелика: в 1959році - 5,01%, а в 1989 году-3,89%. У Південному регіоні ее рівень БУВ ще нижчих, відповідно, 4,24% та 3,58%. Отже, ступінь мовної українізації етнічніх меншин, окрім росіян, у двох Із трьох регіонів ПРОТЯГ 1959-1989pp. залишавсь на й достатньо низько Рівні, до того ж виявило тенденцію до поступового Зменшення.

Проведемо аналіз змін числа україномовних окремо среди 12-ти найбільшіх за чісельністю етнічніх меншин України за 1959-1989pp. Зокрема, зменшіть число україномовних євреїв, поляків, греків та циган. Дещо збільшілося, альо НЕ набагато в абсолютних Показники, число україномовних білорусів, молдован, болгар, угорців, румунів, татар, вірменів та гагаузів. Звітність, особливо підкресліті, что темпи приросту чісельності україномовних однозначно надходило темпами ЗРОСТАННЯ російськомовніх среди усіх ціх окремо взятих етнічніх меншин, за вінятком позбав вірменів, ще більша різніця спостерігалася в абсолютних Показники.

Отже, українська мова й достатньо Рідко заступала місце рідної среди окрем етнічніх меншин. Це пояснюється тим, что в умів відсутності справді незалежної української держави та Здійснення Радянська режимом політики російщення України соціальний престиж української мови залишавсь НИЗЬКИХ. Ее Функції в суспільстві були й достатньо обмеженності, внаслідок цього й Самі українці активно асімілюваліся за мовою, что Не було характерною Ознакою природніх етномовну процесів для будь-якої корінної нації, яка має ВЛАСНА національну державу.

Проаналізуємо ступінь мовної асіміляції українцямі окрем етнічніх меншин, тоб рівень Частки україномовних среди Загальної їхньої чісельності. Найвищого, порівняно з іншімі меншинних, булу Частка україномовних среди поляків. Вона Складанний в 1959 году -68,43% загального їхнього числа, а в 1989 году - 66,60%. Тоб, абсолютна більшість поляків (Дві третіні) візнавалі за рідну мову не своє ВЛАСНА національну, а русский. Крім того, слід Зазначити, что україномовні поляки становили прежде 50% Загальної чісельності україномовних среди усіх етнічніх меншин України, що не ВРАХОВУЮЧИ росіян.

значний Меншем, порівняно з поляками, булу Частка україномовних ще среди чотірьох етнічніх меншин, до того ж, ее рівень ПРОТЯГ 1959-1989pp. поступово зніжувався (цигани, білорусі, румуно та молдовани). Зокрема, в 1959 году - 27,55% Загальної чісельності циган вважать рідною нас немає, а в 1989 году - позбав 12,31%. Серед румунів Частка україномовних у 1959 году дорівнювала 12,78%, а в 1989 году - 9,79%, среди білорусів, відповідно, 9,14% та 9,27%. Серед молдован Питома вага україномовних виявило ще Меншем, в 1959 году - 6,62%, у 1989 году - 6,13%.

Серед других семи етнічніх меншин: євреїв, греків, болгар, вірменів, татар, угорців, гагаузів українська мова як рідна НЕ Набула значного Розповсюдження, и Частка україномовних Залишаюсь ще на нижчих Рівні - від одного до трьох відсотків. Зокрема, за переписом 1959 року позбав 2,78% Загальної чісельності євреїв Визнана нас немає як рідну, а в 1989 году-ще менше, 2,07%. Серед греків україномовні Складанний в 1959 году 2,77%, а в 1989 году - 2,33%, среди вірменів, відповідно, 2,14% та 2,77%, среди болгар - 2,41% та 2,69%, татар - 2,11% та 1,72%, среди угорців - 0,80% та 1,59%, среди гагаузів - 0,85% та 1,56%. Таким чином, среди 12-ти найбільшіх за чісельністю етнічніх меншин України, що не ВРАХОВУЮЧИ росіян, найменша українізованімі за мовою виявило гагаузів та угорці.

Отже, результати проведеного аналізу змін чісельності етнічніх меншин, Які візнавалі рідною НЕ Власні національні, а нас немає, переконливою свідчіть, что ПРОТЯГ 1959-1989 років відбувалося ее інтенсівне СКОРОЧЕННЯ. Виявило, что українська мова як рідна булу й достатньо мало розповсюджена среди окрем етнічніх меншин. Тоб, ступінь їхньої природної мовної асіміляції українцямі БУВ й достатньо низько, позбав среди поляків Частка україномовних булу порівняно більшою.

Зміни чісельності російськомовніх етнічніх меншин, окрім росіян. На відміну від української, російська мова, хочай ї булу позбав мовою однієї з меншин, здобули й достатньо значний перевага над іншімі мовами среди усіх етнічніх меншин України, вітіснівші ї їхні рідні мови. Проведемо аналіз змін чісельності етнічніх меншин, Які візнавалі як рідну НЕ Власні національні, а російську мову. Так, у 1959 году сукупна ЧИСЕЛЬНІСТЬ російськомовніх етнічніх меншин, що не ВРАХОВУЮЧИ росіян, становила І млн. 125,7 тис.. ОСІБ, у 1970 году - 1 млн. 236,2 тис.. ОСІБ, у 1979 году - 1 млн. 221,0 тис.. ОСІБ, а в 1989 году - 1 млн. 126,6 тис.. ОСІБ.

ПРОТЯГ 1959-1989 років їхня ЧИСЕЛЬНІСТЬ почти НЕ змінілася, ПРИРІСТ БУВ мінімальнім и стаєш позбав 0,9 тис.. ОСІБ, або 0,08%. ЗРОСТАННЯ чісельності російськомовніх відбувалося позбав за перший Период, в тій же година за другий та за Третій періоді відмічалося незначна ее зниженя. Максимального числа російськомовні Зі складу етнічніх меншин, що не рахуючи росіян, досяглі в 1970 году - 1 млн. 236,2 тис.. ОСІБ. Незначна ЗРОСТАННЯ чісельності в цілому за тридцять років, а такоже СКОРОЧЕННЯ за два Останні періоді Було пов'язане, дере за все, Зі зменшеності числа євреїв, абсолютний більшість среди якіх Складанний російськомовні. Це Зменшення відбулося внаслідок міграції євреїв до Ізраїлю та США, а такоже частково в результаті їхньої етнічної асіміляції, головних чином У ФОРМІ зросійщення.

Простежімо за змінамі чисельногоості російськомовніх среди етнічніх меншин, окрім росіян, за окрем регіонамі. Найбільше число російськомовніх зосереджувалися у Донецько-Прідніпровському регіоні. У 1959 году в цьом регіоні їх налічувалося 528,2 тис.. ОСІБ, а в 1989 году - 521,7 тис.. ОСІБ. Тоб, за тридцять років ЧИСЕЛЬНІСТЬ скороти на 6,5 тис.. ОСІБ, або на 1,23%. ЗРОСТАННЯ відмічалося позбав за перший Период, за другий, а особливо за Третій періоді відбулося СКОРОЧЕННЯ Загальної чісельності російськомовніх етнічніх меншин. Це Зменшення Було віклікане Перш за все процесами етнічної асіміляції. Максімальної чісельності російськомовні в цьом регіоні досяглі в 1970 году - 585,6 тис.. ОСІБ.

Найбільш Високі темпи приросту цієї мовної групи среди етнічніх меншин були в Південному регіоні. У1959 году ЧИСЕЛЬНІСТЬ російськомовніх становила 249,9 тис.. ОСІБ, в 1989 году - 293,2 тис.. ОСІБ. Тоб, за 1959-1989 pp. ПРИРІСТ Складанний 43,3 тис.. осіб (17,33%). У Південно-Західному регіоні ЧИСЕЛЬНІСТЬ етнічніх меншин, рідна мова якіх булу Преса, крім власне етнічніх росіян, стає у 1959 году 347,6 тис.. ОСІБ, а в 1989 году вона зменшіть до 311,7 тис.. ОСІБ. За тридцять років СКОРОЧЕННЯ Складанний 35,9 тис.. ОСІБ, або 10,33%.

Територіальне размещения російськомовніх етнічніх меншин мало свои Особливості. Если взяти за 100% їхню Загальну ЧИСЕЛЬНІСТЬ в Україні, то в 1959 году у Донецько-Прідніпровському регіоні Було зосереджено 46,92%, у Південно-Західному - 30,88%, у Південному - 22,20%, у 1989 году, відповідно за регіонамі, 46,31%, 27,66% та 26,03%. Тоб, збільшілась Частка російськомовніх етнічніх меншин, Які проживали в Південному регіоні, за рахунок ее СКОРОЧЕННЯ в Південно-Західному та в незначній мірі в Донецько-Прідніпровському регіонах.

розселення російськомовніх етнічніх меншин, окрім росіян, Суттєво відрізнялося від теріторіального розташування україномовних. Крім того, спостерігалася и така закономірність: Територіальне размещения російськомовніх етнічніх меншин збігалося з розселення росіян, а україномовних етнічніх меншин - Із розташуванням украинцев.

Цінній та пізнавальний материал для розуміння процесів мовної асіміляції Дає Дослідження уровня Частки російськомовніх среди Загальної чісельності етнічніх меншин, окрім росіян. Російщення України сприян того, что значний їхня частина булу асімільована за мовою, зросійщена. Так, у цілому в Україні в 1959 году Частка російськомовніх среди етнічніх меншин, окрім росіян, Складанний 43,33%, для порівняння, Частка тихий, хто зберігав Власні національні мови, тоб НЕ БУВ асімільованім за мовою, булу ще Меншем - 42,07 %, в 1970 году, відповідно, 45,88% та 41,10%. У 1979 году Відмінності между цімі частко виявило найбільшімі за весь досліджуваній Период и становили, відповідно, 46,48% та 40,12%.

тоб, протягом 1959-1979 років російськомовні становили відносну більшість среди етнічніх меншин, окрім росіян, в Україні, и їхня ЧИСЕЛЬНІСТЬ переважала в абсолютних Показники число тихий, хто зберігав Власні національні мови. Лише в 1989 году за своим рівнем Частка російськомовніх стала поступат пітомій вазі неасімільованіх за мовою среди усіх етнічніх меншин разом узяті не ВРАХОВУЮЧИ росіян.

Перевага в чісельності неасімільованіх за мовою над російськомовнімі среди етнічніх меншин, окрім росіян, булу зумовлена ​​декількома причинами. Головним чином це Було пов'язано з дерло проявити процесів национального відродження неросійськіх народів у кінці 80-х pp., А такоже стало результатом повернення до Криму Кримських татар, абсолютна більшість якіх зумілі Зберегти ВЛАСНА національну мову. На Зменшення Частки російськомовніх среди етнічніх меншин вплівало и суттєве СКОРОЧЕННЯ Загальної чісельності євреїв, что відбувалося внаслідок їхнього повернення на історічну Батьківщину, а такоже до німеччини та США. Як свідчать статистичні матеріали, Переважно більшість євреїв були російськомовнімі, тоб візнавалі рідною мовою не своє ВЛАСНА, а російську. У цілому ж, у 1989 году російськомовні Складанний 42,65% загального числа етнічніх меншин, окрім росіян, а неасімільовані, тоб, ті, хто зберігав Власні національні мови, - 44,99%. Тоб, Частка російськомовніх среди етнічніх меншин НЕ набагато надходять за своим рівнем частці НЕ асімільованіх за мовою.

Суттєві Відмінності в Рівні Частки російськомовніх среди етнічніх меншин, окрім росіян, спостерігаліся и за окрем регіонамі. Найбільше зросійщенімі виявило етнічні меншини в Донецько-Прідніпровському регіоні, порівняно з іншімі двома регіонамі. У цьом регіоні російськомовні Складанний НЕ відносну, а Якраз Абсолютним більшість среди етнічніх меншин, окрім росіян, зокрема, в 1959 году - 66,42%, у 1970 году - 68,47%, у 1979 году - 68,99%, а в 1989 году - 59,36%.

У Південному та в Південно-Західному регіонах російськомовні Залишаюсь в меншості среди етнічніх меншин, окрім росіян. Так, у Південному регіоні їхня Частка зменшіть з 40,49% у 1959 году до 38,34% у 1989 году, а в Південно-Західному ненабагато збільшілася, відповідно, з 28,79% у 1959 году до 30,35% у 1989 году. Отже, незважаючі на Зменшення пітомої ваги російськомовніх среди етнічніх меншин, окрім росіян, у двох Із трьох регіонів України ее рівень продовжував залішатісь й достатньо значний, особливо в Донецько-Прідніпровсько-му регіоні.

Цінні результати для порівняння процесів мовної асіміляції У ФОРМІ зросійщення Дає аналіз змін чісельності російськомовніх среди окремо взятих етнічніх меншин. ПРОТЯГ 1959-1989pp. среди дев'яти з 12-ти меншин спостерігалося ЗРОСТАННЯ числа російськомовніх. За цею годину найбільш Високі темпи приросту чісельності російськомовніх, хочай и незначні вабсолютних Показники, спостерігалісь среди румунів - 3,5 тис.. осіб (291,66%), гагаузів - 3,9 тис.. осіб (243,75%) та угорців - 1,8 тис.. осіб (225,00%). Такі Високі відносні показатели були того, что в 1959 російськомовніх среди ціх трьох меншин Було й достатньо мало, відповідно, румунів -1,2 тис.. ОСІБ, гагаузів - 1,6 тис.. ОСІБ, угорців - 0,8 тис.. ОСІБ. Незначна кількість російськомовніх среди ціх трьох етнічніх меншин Було Перш за все пов'язане з тим, что территории, де смороду компактно проживали, ввійшлі до складу СРСР позбав в 1940 та в 1944 роках.

Ще среди чотірьох меншин Темпі ЗРОСТАННЯ числа російськомовніх перевіщувалі темпи приросту власне росіян. Зокрема, ЧИСЕЛЬНІСТЬ російськомовніх молдован за 1959-1989pp. збільшілася на 26,0 тис.. осіб (106,56%), татар - на 20,9 тис.. осіб (96,31%), болгар - на 27,7 тис.. осіб (76,94%), вірменів - на 10,1 тис.. осіб (64,74%). Зростай такоже и число російськомовніх білорусів - на 85,6 тис.. ОСІБ, Найбільший Абсолютний Показник среди других етнічніх меншин (54,49%) та циганів - на 1,3 тис.. осіб (36,11%).

Ліше среди трьох етнічніх меншин скороти кількість російськомовніх: євреїв, поляків та греків. Це відбулося внаслідок того, что ПРОТЯГ 1959-1989pp. загальна ЧИСЕЛЬНІСТЬ ціх меншин помітно зменшіть, Завдяк етнічній асіміляції та частково внаслідок міграцій (євреї). У цілому ж, за досліджуваній Период число російськомовніх євреїв скороти на 230,7 тис.. осіб (34,36%), російськомовніх греків - на 15,1 тис.. осіб (16,27%), російськомовніх поляків - на 0,9 тис.. осіб (1,99%).

Таким чином, проведень аналіз свідчіть, что ЗРОСТАННЯ чісельності російськомовніх среди 12-ти етнічніх меншин України Було однозначно віщим, чем темпи приросту чісельності ціх меншин у цілому, за вінятком позбав вірменів та гагаузів. До того ж, темпи приросту чісельності зросійщеніх за мовою етнічніх меншин перевіщувалі даже Темпі ЗРОСТАННЯ числа власне росіян. Отже, протягом 1959-1989 pp. Процеси мовного зросійщення етнічніх меншин України продовжувалі погліблюватіся.

Заслуговують окрем Дослідження такоже и Зміни Частки російськомовніх у відсотковіх Показники среди окремо взятих етнічніх меншин, тоб аналіз уровня їхнього мовного зросійщення. Російська мова заступала місце ВЛАСНА національніх, особливо среди тихий Із етнічніх меншин, что Переважно зосереджувалися у містах. Процеси мовного зросійщення Вже прізвелі до того, что среди трьох етнічніх меншин України - євреїв, греків та білорусів, російськомовні Складанний Абсолютним більшість. Зокрема, у 1959 году 79,90% Загальної чісельності євреїв візнавалі рідною НЕ ВЛАСНА національну, а російську мову, в 1989 году - Вже 90,62%. Тоб, дев'ять з десяти представніків цієї меншини були росіянамі за мовою єврейського етнічного Походження. Російськомовні среди греків у 1959 году Складанний 88,89%, а в 1989 году - 78,80%, среди білорусів, відповідно, 54,00% та 55,16%.

Крім ціх трьох меншин, среди якіх російськомовні Складанний Абсолютним більшість, відносну більшість у 1989 году смороду становили ще й среди татар - 48,02%, а в 1959 году - позбав 35,58%. Серед вірменів у 1959 году російськомовні переважалі - 55,71%, а в 1989 году їхня Частка зменшіть до 47,42% и надходило частці неасімільованіх за мовою - 48,89%. ЗРОСТАННЯ уровня Частки російськомовніх мало місце такоже и среди других п'яти етнічніх меншин: болгар, поляків, гагаузів, молдован та циганів. Зокрема, у 1959 году 16,41% Загальної чісельності болгар вважать рідною російську мову, а в 1989 году - Вже 27,24%.

Зросла Частка російськомовніх среди поляків з 12,47% у 1959 году до 20,25% у 1989 году, среди гагаузів, відповідно, з 6,81% до 17,19%, среди молдован з 10,09% до 15 , 15%. Зменшівся рівень цієї Частки позбав среди циганів, з 16,00% до 10,23%. Найменша зросійщенімі за мовою, порівняно з іншімі, були позбав Дві меншини: румуно та угорці, альо ї среди них Частка російськомовніх виявило тенденцію до ЗРОСТАННЯ. Так, ЯКЩО в 1959 году російськомовнімі були позбав 1,19% загального числа румунів та 0,54% угорців, то в 1989 году, відповідно, 3,48% та 1,59%.

Таким чином, протягом 1959-1989 pp., рівень Частки російськомовніх среди етнічніх меншин однозначно збільшівся, за вінятком позбав вірменів та циганів. Процеси мовної асіміляції етнічніх меншин в Українському та російському Напрямки були асиметрічними. Російська мова переважала русский среди усіх етнічніх меншин, окрім поляків. Тоб, за досліджуваній Период продовжувалась активна заміна в мовня середовіщі етнічніх меншин України Преса мовою їхніх ВЛАСНА національніх мов, тоб, російщення. Проведень аналіз статистичних матеріалів засвідчів, что Фактично, чи не українці, а Росіяни виступали в роли корінної нації в процесах мовної асіміляції других етнічніх меншин. Такі асіміляційні Процеси природніми вважаті НЕ Можливо.

Висновки. Отже, підводячі Підсумки аналізу змін чісельності етнічніх меншин України, крім росіян, Варто сделать Такі Висновки:

1. ЗРОСТАННЯ чісельності етнічніх меншин за 1959-1989pp. Було й достатньо незначна, позбав 1,97% и надходило темпами приросту чісельності Всього населення України, а ще больше ЗРОСТАННЯ числа росіян. Існувалі такоже суттєві Відмінності в дінаміці чісельності окрем меншин. До того ж, з 12-ти найбільшіх за числом етнічніх меншин України, без урахування росіян, ЧИСЕЛЬНІСТЬ трьох з них - євреїв, поляків та греків за досліджуваній Период даже помітно скороти. З трьох регіонів найбільше представніків етнічніх меншин зосереджувалися у Південно-Західному регіоні.

Внаслідок однозначно нижчих темпів приросту, Питома вага етнічніх меншин, без урахування росіян, среди Загальної чісельності населення України, за тридцять років поступово скорочував, з 6,26% у 1959 году до 5,20%. Для порівняння,за цею ж годину Питома вага російської етнічної меншини среди Усього населення України зросла, відповідно, з 16, 94% до 22,07%. Тоб, ЧИСЕЛЬНІСТЬ однієї цієї етнічної меншини больше чем почетверити переважала ВСІ Інші етнічні меншини разом узяті, відповідно, 11 млн. 355,6 тис.. ОСІБ та 2 млн. 677,4 тис.. ОСІБ. Отже, проведень аналіз статистичних матеріалів переконливою засвідчує, что Розповсюдження в сучасній Науковій, а особливо публіцістічній літературі, Твердження про зростання "багатонаціональності" населення України НЕ відповідає дійсності и є НЕ професійною оцінкою етнічніх процесів, бо активно збільшувалася ЧИСЕЛЬНІСТЬ позбав однієї етнічної меншини - росіян.

2. Незважаючі на й достатньо широкий Розвиток процесів мовної асіміляції среди етнічніх меншин, дере за все У ФОРМІ зросійщення, значний їхня частина продовжувала зберігаті Власні національні мови. ЧИСЕЛЬНІСТЬ неасімільованіх за мовою Зростай даже швидше, чем загальна ЧИСЕЛЬНІСТЬ етнічніх меншин, альо, в основному, Завдяк приросту позбав ПРОТЯГ третього періоду (80-ті pp.). Незважаючі на цею ПРИРІСТ, неасімільовані за мовою Залишаюсь у відносній меншості среди етнічніх меншин України, хочай ПРОТЯГ 1959-1989pp. їхня Частка и збільшілася з 43,31% до 47,87%. Із трьох регіонів позбав в одному - Південному, смороду Складанний Абсолютним більшість среди загально числа етнічніх меншин, окрім росіян.

Із 12-ти найбільшіх за чісельністю етнічніх меншин неасімільовані за мовою Складанний меншість среди шести з них: євреїв, поляків, білорусів, греків, татар та вірменів. Найбільше Незалежності від вплівів мовної асіміляції виявило ті меншини, что малі райони компактного проживання, значний Частину якіх Складанний сільське населення, дере за все це були угорці, гагаузи, румуно та молдовани.

не залишимося роль у процесах мовної асіміляції відігравав годин Чинник. Ті меншини, Які найменша зазнаватися асіміляційніх вплівів, зосереджувалися Переважно на теріторіях, Які ввійшлі до складу СРСР, а відповідно й України, позбав в 40-ві pp. XX ст. Незважаючі на значний діференціацію среди окрем меншин, у цілому ж, більшість среди ціх 12-ти етнічніх меншин вже Втратили як рідну Власні національні мови, тоб, асімілюваліся за мовою.

3. Аналіз розподілу етнічніх меншин за Напряму мовної асіміляції на україномовних та російськомовніх свідчіть, что українська мова й достатньо Рідко заступала національні мови як рідна. До того ж, виявило, что ЧИСЕЛЬНІСТЬ україномовних среди етнічніх меншин України ПРОТЯГ 1959-1989pp. Суттєво скороти - на чверть (25,15%). Таке Значне СКОРОЧЕННЯ відбулося за рахунок двох регіонів: Південно-Західного та Донецько-Прідніпровського. Досить незначна ЗРОСТАННЯ Було позбав в Південному регіоні, Яке НЕ вплінуло на Загальну ЧИСЕЛЬНІСТЬ україномовних меншин. Абсолютна більшість україномовних среди етнічніх меншин продовжувала знаходітіся у Південно-Західному регіоні, тут зосереджувалися 4/5 їхньої Загальної чісельності.

У результаті суттєвого СКОРОЧЕННЯ чісельності україномовних, їхня Частка среди етнічніх меншин такоже зменшіть з 13,68% у 1959 году до 10,04% у 1989 году. З усіх регіонів Найвищого Частка україномовних булу среди етнічніх меншин, что зосереджувалися в Південно-Західному регіоні, у 1989 году вона Складанний 20,06%, удвох других регіонах ее рівень БУВ зовсім незначна - менше чотірьох відсотків.

Єдиною етнічною меншинних, среди Якої україномовні Складанний Абсолютним більшість, були поляки - Дві третіні їхнього загально числа. Поляки становили такоже больше ПОЛОВИНА Загальної чісельності україномовних среди усіх етнічніх меншин України, що не рахуючи росіян. Окрім поляків, среди усіх других меншин Частка україномовних Залишаюсь на й достатньо низько Рівні. Найменша ж булу розповсюджена українська мова як рідна, порівняно з іншімі етнічнімі меншинних, среди гагаузів та угорців. Тоб, природний процес мовної асіміляції русски більшістю етнічніх меншин ПРОТЯГ 1959-1989pp. НЕ позбав НЕ набув суттєвого розвітку, а Фактично пріпінівся.

4. Навпаки, Процеси мовного зросійщення Набуля й достатньо широкого розвою НЕ позбав среди етнічніх меншин, альо, як це Не дивно на перший погляд, и в середовіщі корінної нації - украинцев, особливо у східніх та південніх областях. Хочай ЧИСЕЛЬНІСТЬ російськомовніх ПРОТЯГ 1959-1989pp. почти НЕ змінілася, їхня Частка среди етнічніх меншин Залишаюсь непропорційно великою.

Найбільш активно Процеси мовної асіміляції У ФОРМІ зросійщення проходили в Донецько-Прідніпровському та в Південному регіонах. У ціх двох регіонах зосереджувалися больше 70% російськомовніх з числа етнічніх меншин. Територіальне размещения російськомовніх Суттєво відрізнялося від розселення україномовних етнічніх меншин. Розташування російськомовніх етнічніх меншин в основному збігалося з теріторіальнім розміщенням росіян, а україномовних - з розселення украинцев.

ПРОТЯГ 1959-1989pp. російськомовні Складанний відносну більшість среди загально числа меншин, позбав в 1989 году їхня ЧИСЕЛЬНІСТЬ стала Дещо поступат числа неасімільованіх за мовою. Тоб, ЯКЩО в 1959 году російськомовні становили 43,33% Загальної чісельності етнічніх меншин України, без урахування росіян, то в 1989 году - 42,85%.

Спостерігалісь істотні Відмінності в Рівні мовного російщення окрем етнічніх меншин. Виявило и така закономірність: інтенсивніше російська мова вітісняла Власні національні мови среди тихий меншин, Які НЕ малі ареалів компактного размещения та були зосереджені Переважно в містах. Крім того, звітність, підкресліті, что квартальна Вплив на Розвиток процесівмовного зросійщення етнічніх меншин МАВ и Термін перебування в складі Російської імперії та СРСР. Тому больше зросійщенімі виявило ті меншини, что барилися на сході України, однозначно менше - на заході. До речі, така ж географічна закономірність у Ступені мовної асіміляції спостерігалася и в середовіщі украинцев. Так, у Донецько-Прідніпровському регіоні в 1989 году 59,36% Загальної чісельності етнічніх меншин, без урахування етнічніх росіян, тоб, абсолютна більшість, візнавалі рідною НЕ Власні національні мови, а російську, в Південно-Західному - позбав 30,15%.

Із 12-ти найбільшіх за чісельністю етнічніх меншин України, среди трьох - євреїв, греків та білорусів, російськомовні за досліджуваній Период Складанний Абсолютним більшість, и среди татар - відносну більшість. Найменша зросійщенімі за мовою виявило угорці та румуно, что компактно проживали в ЗАКАРПАТСЬКІЙ та Чернівецькій областях. У цілому ж, протягом 1959-1989pp. Частка російськомовніх зросла среди більшості етнічніх меншин України, за вінятком вірменів та циганів, даже среди тихий меншин, загальна ЧИСЕЛЬНІСТЬ якіх скорочував. Отже, проведень аналіз статистичних матеріалів засвідчує, что ПРОТЯГ 1959-1989 pp., На відміну від мовної українізації, яка штучно гальмувалася, Процеси мовного зросійщення етнічніх меншин України продовжувалі інтенсівно розвіватіся.

За рівнем мовної асіміляції етнічніх меншин можна оцінюваті роль та переважаючі впливи тієї чи Іншої мови в суспільстві. Як переконливою свідчать результати аналізу статистичних матеріалів, за досліджуваній Период визначальності роль в Україні віконувала НЕ мова корінної нації, а мова однієї з етнічніх меншин - російська, что НЕ можна вважаті природнім явищем. Російська мова, яка булу позбав мовою однієї з меншин, посіла в Україні НЕ притаманне їй місце мови корінної нації, вітіснівші русский, Фактично перетворівші залишуся на мову однієї з етнічніх меншин, особливо в східніх та південніх областях. Таке неприродних и нелогічне стійбище Було прямимо наслідком багатовікової політики цілеспрямованого та послідовного російщення неросійськіх народів за межами російської етнічної территории.

Відродження незалежної Української держави винне поставіті все на свои місця, покласть край штучний за своєю Божою сутністю процесам мовного та етнічного зросійщення. Українська мова винна стаття І обов'язково стане чи не декларативно, а на практіці Єдиною державною мовою и мовою міжнаціонального Спілкування в Україні, а російська мова винна зайнятості відповідне їй місце - мови однієї, хочай ї найбільшої за чісельністю, етнічної меншини. Це не позбав перспектива развития природніх етнічніх процесів на теренах України, а й Відновлення історічної справедливості.